Запорізькі студенти, кошти, які призначалися для новорічної вечірки віддали на видання унікальної збірки про героїв-захисників “Сегодня была война”

15591043_1379938592036756_313853805248432074_o

Днями у Запорізькому медіа-центрі відбулася презентація унікального видання: збірки пошуково – публіцистичних робіт, «Сегодня была война», де зібрані історії видатних запоріжців, які у скрутний час стали на захист України. Запоріжці воювали у складі різних військових частин, добробатів, а ще й самі мають чим пишатися, зокрема 55-та артилеристська бригада, 37-батальон. Визначну роль у збережені миру на Запорізькій землі відіграли і активісти самооборони.Автором цього надзвичайно важливого проекту стала Вікторія Косенко, керівник Центру національно-патріотичного та духовного виховання Запорізької державної інженерної академії.

Приємно, що важливість видання такої збірки підтримали студенти ЗДІА, які кошти, що призначалися для проведення новорічної вечірки віддали на друк збірки.

Ми вдячні студентському сенату, бо саме завдяки їхній активні співпраці з Центром національно-патріотичного та духовного виховання, була створена ця збірка, а точніше другий випуск. З першими ми познайомились під час обласного проекту “Долі Запоріжжя” Ми впевнені, що такі збірки, усних історій того, що відбувається на сході України, в тилу пов’язане з підтримкою української армії, стане духовним стрижнем, який допоможе всьому українському народові об’єднатися — промовила Марина Шконда, директор Обласного центра патріотичного виховання молоді.

З великою увагою та шаною слухали присутні Костянтина Касьяненка, 19-ти річний син якого, Данил, загинув у бою. Батько й мати не в силах були стримати порив молодого юнака, який рвався на фронт захищати свою країну, і прийняли рішення, що краще тоді вони будуть його надійною опорою.

Великої шани заслуговує і Юлія Бурлака, дружина загиблого з позивним Француз. Коли тільки їхній доньці виповнився один рік, чоловік Юлії вирішив, що прийшов час, і він повинен їхати на фронт. Спершу служив у танковій роті Азову, але така, на його думку, монотонна служба, не влаштовувала Француза, і він пішов у розвідку, щоб завжди йти першим.

Олександр Ходос, герой збірки, колишній волонтер Запорізького військового шпиталю, а зараз контрактник, коротко розповів про свій шлях:
– Моя волонтерська діяльність розпочалася з перших днів війни. В той час я часто перебував у відрядженнях і на власні очі бачив колони техніки, які стояли поламаними, хлопців, які їхали без води, цигарок, елементарного. Я заїжджав у найближчий населений пункт, купував їм необхідне, а потім роздавав.

В Жовтні (2014 рік), група волонтерів запропонувала мені очолити волонтерський у рух у Запорізькому військовому шпиталі.

Допомагати ми змогли завдяки всім небайдужим жителям Запоріжжя, України та закордону. На сьогодні проходжу службу за контрактом.

Павло Івко, полковник ЗСУ, який стояв у витоків створення 37-го батальйону теж не був багатослівним:

Ми повинні були виконувати те, що повинні. Кожен на своєму місці: рядовий, офіцер, прапорщик. Займались людьми, виконували завдання. Гарно, чи погано виконували — історія розсудить. Але я вважаю, що якщо на нашій рідні запорізькій землі спокійно, то значить ми ту важку роботу виконали. Зараз батальйон також виконує бойові завдання